1Був же хворий один, Ла́зар у Віфа́нії, із села Марії й сестри її Марти.stylus2А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла.stylus3Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“stylus4Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“.stylus5А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.stylus6А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.stylus7Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“.stylus8Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“stylus9Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить.stylus10А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“.stylus11Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“.stylus12А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“.stylus13Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже.stylus14Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар.stylus15І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“.stylus16Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“.stylus17Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі.stylus18А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять.stylus19І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх.stylus20Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.stylus21І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат.stylus22Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“stylus23Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“stylus24Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“.stylus25Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити.stylus26І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“stylus27Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“.stylus28І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“stylus29А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла.stylus30А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його.stylus31Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там.stylus32Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“stylus33А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам,stylus34і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“stylus35I заплакав Ісус.stylus36А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“stylus37А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“stylus38Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в.stylus39Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“.stylus40Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“stylus41І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув.stylus42Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“.stylus43І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“stylus44І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“.stylus45І багато з юдеїв, що посхо́дилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.stylus46А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив.stylus47Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?stylus48Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“stylus49А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте,stylus50і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“stylus51А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти,stylus52і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей.stylus53Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його.stylus54І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями.stylus55Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе.stylus56І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“stylus57А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його.stylus