1А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.stylus2І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.stylus3А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.stylus4А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.stylus5Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.stylus6І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.stylus7І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.stylus8І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.stylus9А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,stylus10говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.stylus11Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.stylus12А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.stylus13А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.stylus14Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.stylus15А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.stylus16І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.stylus17Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.stylus18А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,stylus19а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.stylus20А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.stylus21А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.stylus22А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.stylus23Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,stylus24та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.stylus25Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.stylus26І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.stylus27А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.stylus28І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.stylus29І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.stylus30А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,stylus31то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“stylus32Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.stylus33А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.stylus34Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“stylus35А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.stylus36Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.stylus37А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.stylus38І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.stylus39А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.stylus40Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.stylus41Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.stylus42Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.stylus43Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,stylus44а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!stylus