1І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.stylus2Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.stylus3Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.stylus4Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.stylus5А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.stylus6А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.stylus7Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.stylus8Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.stylus9І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“stylus10Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.stylus11Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,stylus12звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.stylus13Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.stylus14Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.stylus15А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.stylus16І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.stylus17Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“stylus18І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.stylus19А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.stylus20Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,stylus21і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.stylus22І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.stylus23І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.stylus24Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.stylus25А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.stylus26І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.stylus27Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.stylus28А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“stylus29Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.stylus30І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“stylus31А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.stylus32І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.stylus33І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.stylus34І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.stylus35А коли настав день, то прислали начальники слуг поліційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“stylus36І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“stylus37А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“stylus38Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.stylus39І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.stylus40І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.stylus