1Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.stylus···2Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —stylus···3його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.stylus···4За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.stylus···5Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.stylus···6До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“stylus···7Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.stylus···8І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.stylus9Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.stylus···10Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.stylus···11Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,stylus···12і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —stylus···13він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.stylus···14Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!stylus···15Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?stylus16Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,stylus···17ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?stylus···18Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?stylus···19Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.stylus···20Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?stylus···21І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.stylus···22Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.stylus···23Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.stylus···24Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.stylus···