1По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.stylus···2І Йов заговорив та й сказав:stylus···3„Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“stylus···4Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..stylus···5Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!stylus···6Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!stylus···7Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!stylus···8Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на готові збудити!stylus···9Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —stylus···10бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!stylus···11Чому́ я не згинув в утро́бі? Як вийшов, із нутра́ то чому́ я не вмер?stylus···12Чого прийняли́ ті коліна мене? І нащо ті пе́рса, які я був ссав?stylus···13Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочи́нокstylus···14з царями та з зе́мними ра́дниками, що гробни́ці будують собі,stylus···15або із князя́ми, що золото мали, що доми́ свої срі́блом напо́внювали!stylus···16Або чом я не ставсь недоно́ском прихо́ваним, немов ті немовля́та, що світла не бачили?stylus···17Там же безбожники перестають докуча́ти, і спочивають там змученоси́лі,stylus···18разом з тим мають спо́кій ув'я́знені, — вони не почують вже крику гноби́теля!stylus···19Мали́й та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого́...stylus···20І на́що Він стру́дженому дає світло, і життя — гіркоду́хим,stylus···21що вичі́кують смерти — й немає її, що її відкопа́ли б, як ска́рби захо́вані,stylus···22тим, що радісно ті́шилися б, весели́лись, коли б знайшли гро́ба,stylus···23мужчи́ні, якому доро́га закрита, що Бог тінню закрив перед ним?stylus···24Бо зідха́ння моє випере́джує хліб мій, а зо́йки мої полились, як вода,stylus···25бо страх, що його я жахався, — до мене прибув, і чого я боявся — прийшло те мені.stylus···26Не знав я споко́ю й не був втихоми́рений, і я не відпочи́в, — та нещастя прийшло!“stylus···